Визначено, що відприкметникові дієслова порівнюваних мов конституюють три словотвірні категорії: есивні, інхоативні та каузативні дієслова, відповідно: у німецькій мові - 63, 77 і 507 одиниць, у англійській мові - 86, 260 і 798 одиниць, в українській мові - 138, 463 і 411 дієслів. Найбільш сприятливі умови активної вербалізації прикметників склалися щодо каузативних дієслів: деривацію "прикметник - каузативне дієслово" обслуговують практично всі словотворчі засоби, наявні у дієслівному словотворі. Основним фактором, який позитивно позначився на надзвичайно високій продуктивності інхоативних і високій продуктивності дієслів есивного значення української мови, слід вважати відсутність переобтяженості однієї лексеми якісно відмінними значеннями і, щодо одиниць інхоативної семантики, можливість творити дієслова від прикметників вищого ступеня, похідних прикметників. Словотвірні категорії есивних і каузативних деад'єктивних дієслів німецької, англійської та української мов гетерогенні в семантичному плані. У межах даних словотвірних категорій дієслова порівнюваних мов на підставі наявності/відсутності та характеру певних додаткових семантичних компонентів виділено словотвірні субкатегорії власне есивних/каузативних (дієслова, які не виявляють додаткових семантичних компонентів) і квазі- есивних/каузативних відприкметникових дієслів. Лексеми інхоативної семантики порівнюваних мов не виявляють додаткових семантичних компонентів і складають моногенні словотвірні категорії.